Маленька синя пташка в саду троянд

Вступ

Колись на цьому місці був прекрасний сад з трояндами, відомий багатьма романтичними історіями.

Люди зізнавалися у коханні в куполі та саджали троянду, бажаючи, щоб ї́х кохання тривало як найдовше.

Багато пар було створено в цьому місці.

Там з’явилася дівчинка, щоб перевірити стан саду.

Її імя’м було Габріель.

Вона була завідувачем саду.

Доброю, гарною дівчиною, яка полюбляла квіти, тварин і маленьких дітей.

Кожен був закоханий в неї.

Приваблива та чиста посмішка Габріель радувала відвідувачів.

І вона була рада цьому.

Їй подобалося там працювати.

Щоразу, коли вона гуляла по парку, запах свіжих троянд

заспокоював її та робив щасливою.

Одного разу, коли вона уважно перевіряла кожну квітку, вона знайшла на землі синього птаха.

Він виглядав обезсиленим.

Габріель зупинивши свою роботу обережно віднесла птаха до кімнати.

Вона назвала його Рафаель і вирішила піклуватися про нього.

ーЯ завжди хотіла такого друга, як ти.

Це твій новий дім.

Ти можеш залишатися тут скільки тобі завгодно».

Сказала, вона.

Щоб привітати пташку, дівчина навіть купила прекрасну клітку.

Рафаель одужував все швидше і швидше завдяки її догляду.

Та почав радісно літати по кімнаті.

Оскільки Рафаель відчував себе щасливим літаючи по кімнаті, Габріель вирішила залишити все як є, і врешті-решт не використовувати клітку.

Адже Рафаель щоночі засинав, як дитина, на її грудях.

4-1

Вдячний Рафаель, якому сподобалася дівчина, почав думати, як краще зробити її щасливою у відповідь.

Незважаючи на те, що Габріель багато посміхалась надворі, щоб підняти настрій людям, вона часто виглядала сумною, коли залишалася на самоті в кімнаті.

Рафаель намагався розвеселити її своїм гарним співом, але йому це не вдавалося.

Насправді Габріель страждала від тяжкого кохання. Вона була закохана, але раптово втратила контакт 1 рік тому.

Два роки тому, під час навчання за кордоном вона познайомилася з хлопцем на ім’я Дерек.

Він був гарним і чуйним хлопцем з прекрасного острова, та завжди був добрим до неї.

Незабаром вона закохалася і почала зустрічатися з ним.

Її батьки казали, що вона збожеволіла від кохання, але зустріч з ним суттєво змінила її життя з тих пір.

4-2

Вони планували зустрітися знову, але порти були закриті через тривалий сильний шторм.

Тим часом вони вирішили обмінюватись листами.

Вони відчували себе щасливими, коли знаходили в листах почерки чи маленькі подарунки, ніби ця людина була поруч.

У той час, як Габріель поклала у лист гарну троянду, Дерек поклав квітку зі свого саду біля моря.

Таким чином, на її столі лежали купи листів, засохла квітка та фоторамка.

Листи — це все, чим вони обмінювалися один з одним. І квітка, покладена на столі, була подарунком від Дерека. Було також їхнє спільне минулорічне фото.

Все це робило її щасливою.

Однак раптом він перестав відповідати на її листи.

Це було досить депресивно.

Габріель ненавиділа цю ситуацію.

Вона не була впевнена, чому він вирішив так вчинити.

— Напевно, він когось знайшов.

Думала вона, але не могла забути про нього.

Спогади з ним були надто дорогі для неї, щоб їх позбутись.

Як би далеко він не був, його присутність завжди була відчутна.

Щовечора вона запалювала свічку.

Вогні свічок завжди заспокоювали її душу.

Вона приносила чашку гарячого жасминового чаю та шоколадні цукерки і залишала їх на столі.

Ніжний аромат завжди змушував її почувати себе краще.

4-3

Потім, взяла ручку і написала для нього.

Це було її щоденною звичкою.

Проте, це все одно було жахливо писати для когось, хто не відповів би.

Цієї ночі Габріель нарешті розплакалась, написавши, як вона сумувала за ним.

Рафаель більше не витримував.

Він знав, що ще не повністю одужав, але відлетів від вікна до моря, тримаючи останній лист, щоб передати замість неї, коли настав світанок.

Він не знав точно місцезнаходження.

«Але якби я перетнув море, то зміг би до нього дістатися».

Він інстинктивно зрозумів, що це місце знаходиться за морем, за легким запахом моря з листа Дерека та окремого шматочка квітки на столі.

Полетів як найдалі, скільки мав сили.

Рафаель раніше втратив свою другу половинку.

Він знав, як прикро, що закохані довго не можуть бачитися.

Враховуючи її ситуацію, він не міг не вжити заходів.

Біля узбережжя знаходився маяк, а поруч була біла будівля.

Це була лікарня, де Дерек перебував через важку хворобу.

Дерек був чуйним та гарним хлопцем.

Жахлива депресія, яку йому довелося перенести через відсутність контакту з Габріель, принесла величезну хворобу, і він був змушений знаходитись в цьому місці.

Його стан ставав дедалі гірше і гірше, незважаючи на велику допомогу в лікарні.

Будь-які листи та електроприлади приносити не дозволяли.

Його лікар Дар’я знала, що любов може бути і поганими ліками.

І хотіла, щоб він зосередився на своєму одужанні, поки осторонь любовний роман.

Він був у такій серйозній ситуації, і через це він не міг з нею зв’язатися.

Поки що він міг лише побачити небо з вікна в кімнаті і побажати їй миру.

Тоді звідкись прилетів гарний птах і став перед вікном.

Це був Рафаель.

Дерек бачив щось знайоме у цій пташці.

Він подумав, що цей птах точно сподобався б Габріель. Рафаель, мабуть, шукав його скрізь у місті.

Він виглядав дуже слабким, навіть його крила були пораненими.

Впізнавши його, Рафаель поклав листа збоку від вікна. Він здивувався, але взяв його.

Побачивши підпис на конверті, він зрозумів, що лист від Габріель, адресований саме йому.

Це було досить дивно, але диво сталося, так він думав.

Лікар сказала йому, що з такими темпами він довго не проживе.

Його останнім бажанням було щастя для Габріель.

Він відкрив листа.

«Дорога моя любов…»

З’явилася рука, за якою він скучив і любив найбільше.

Він відчував, ніби вона просто перед ним і плаче в його грудях.

Її слізне повідомлення наповнило його порожнє серце.

І, читаючи, його сльози текли по щоках.

«Ти ніс це для мене, дуже тобі дякую.

Однак моє життя скоро закінчиться.

Будь ласка, дай їй знати, як сильно я її кохав».

— сказав він Рафаелю.

Він написав листа й швидко передав йому.

Рафаель повернувся до свого дому.

Це був останній найдовший політ у його житті.

Коли Рафаель повернувся до Габріель, він був дуже виснажений і серйозно поранений.

«Ой, де ж ти був?!

Я дуже хвилювалась за тебе».

Здивована Габріель дозволила йому підійти до її долонь.

Побачивши обличчя Габріель, він відчув полегшення.

І цього разу, він безшумно закінчив своє життя на долонях, відчуваючи її любов.

Габріель була шокована і почала жалісно плакати, тримаючи його.

Потім вона відкрила листа, дивуючись, що він приніс.

Габріель знайшла записку та шлюбну каблучку від Дерека

"Що?!"

Вона була збентежена, але невдовзі зрозуміла, що Рафаел

ь подолав таку велику відстань, щоб обшукати його.

ーРафаель, мені шкода.

Ти зробив для мене таку солодку річ, дякую тобі.

Через тривалий сильний шторм людям було заборонено виходити.

Люди більше не думали ні про майбутнє, ні про любов до себе.

Але майбутнє і любов, безсумнівно, існують за темрявою.

Вона міцно тримала його і обіцяла бути сильною.

Минуло кілька років.

Довга гроза минала.

Знову відкрилися порти.

Дерек одужав.

Її останній лист став променем світла і дав йому надію та силу жити.

Любов – це дійсно промінь світла в темряві, незалежно від ситуації.

Це був час, коли Габріель виконувала свої обов’язки Його раптовий візит здивував її.

Впізнавши один одного, Габріель впустила лійку з воду і побігла до нього.

Після цього вони довго обіймалися в трояндовому саду. «Я так за тобою скучила», промовила вона.

Нічого не змінилось.

Його запах, очі та ніжність, навіть якщо змінились будівлі, вулиці та міста.

Того ж дня він запропонував їй троянду.

«Я кохаю тебе», сказав він.

І, як вони обіцяли раніше, одружилися перед горою, де тихо спочивав Рафаель.

Листя та запах квітів здійнялися у повітря.

Звідкись почувся гарний пташиний спів.

Кінець

Written & read by RanseRanse for Любіть дітей та тварин не звертаючи уваги на кордони

The inserted sounds have been played by RanseRanse.

Please leave your comments

Please follow us on our SNS .